Марія Степанівна зустріла війну у своєму будинку у невеличкому селі Єньково, що на Чернігівщині.
Як йдеться у сюжеті ICTV, на весь хутір тут всього до десятка мешканців. Тоді ще у лютому пенсіонерка і не здогадувалась, що її хатина стане просто-таки пунктом незламності.
Після підриву рашистами мосту через Десну, до Чернігова залишився умовно безпечний шлях. Будинок пані Марії став форпостом, де всі волонтери могли зупинитися, перепочити і отримати допомогу.
Та 30 березня стало чорною датою - перед днем відступу росіян з Чернігівщини поряд із хатинкою Марії Степанівни зупинилась чергова колона волонтерів, які везли гуманітарку і пальне в обласний центр і раптом поряд з автівками почали падати російські міни:
"Постукали в калітку і кажуть "Відчиніть!". Я дивлюсь - стовб вогню і питаю "Що горить? - Наші автобуси".
Пенсіонерка кинулася на допомогу. Одного важкопораненого волонтера одразу погрузили в уцілілу автівку та евакуювали. Ще двох вона забрала до хати.
"Я кажу: “Йдемо до хати. Кров можна витерти, головне, аби ви живі залишились”, — розповідає Пані Марія.
На жаль, не обійшлося без жертв - троє волонтерів під час обстрілу загинули.
Врятовані волонтери ще не раз гостуватимуть у жінки. На пам'ять пані Марія досі залишає у себе їхній посічений уламками одяг.
Марія Ковальчук стала справжньою рятівницею волонтерів та людей, які евакуйовувалися. Хоча сама бабуся себе героїнею не вважає.
Нагадаємо, раніше з'явилася інформація, скільки насправді гине окупантів у битві за Бахмут.
Також повідомлялося, що рідні впізнали Героя, розстріляного окупантами за слова "Слава Україні!"
Крім того, Politeka.net писала про головні причини візиту Лукашенка до Китаю.
