Ярослав Трофімов написав для The Washington post статтю на основі своєї книги Our Enemies Will Vanish (буквально "Згинути наші вороженьки").
Він описує події перед початком війни. Сполучені Штати закрили своє посольство у Києві напередодні вторгнення. Вони відправили обмежену кількість озброєння, таких як протитанкові ракети Javelin, близько 90 штук. У той час як Борис Джонсон, незважаючи на передбачувану безнадійність ситуації в Україні, зміг надати значно більше – близько двох тисяч ракет NLAW. Проте вони також вважалися більш придатними для партизанської війни.
Джонсон пропонував створити український уряд у вигнанні, можливо, у Лондоні, але президент України відмовився від цієї ідеї, наполягаючи на постачанні зброї.
Директор ЦРУ Вільям Бернс на прохання Байдена таємно прибув до Києва, щоб попередити Зеленського про плани Росії вбити його. Проте лідер України залишився у Києві.
Олексій Данилов зазначив, що західні лідери намагалися залякати українських правителів погрозами фізичної ліквідації та попереджали про можливе створення росіянами фільтраційних та концентраційних таборів на окупованих територіях. Проте Україна продовжувала просити поставки озброєння, які так і не були надані.
Військове керівництво на чолі із Залужним успішно тримало плани у таємниці. Про них не знав ні Пентагон, ні навіть багато чиновників адміністрації Зеленського.
Ми були песимістично налаштовані щодо того, що Україна вистоить, частково тому, що українці не ділилися з нами жодними приготуваннями чи планами. А ті приготування та плани, якими вони ділилися з нами, були військовим обманом, – висловився високопосадовець Пентагону.
Все свідчило, що Україна не втримається. Але Польща вірила в нас і дала зброю
Ані у Вашингтоні, ані у більшості європейських столиць не вірили, що Україна переживе лютий 2022 року. Але у Варшаві думали інакше.
Польща стала "єдиною країною, яка не зневірилася в ці перші години". Вона одразу відправила кілька вантажівок із боєприпасами та важким озброєнням.
Дмитро Кулеба каже, що "поляки вірили в нас швидше інтуїтивно, ніж на основі фактів, бо всі факти тоді говорили проти нас".
У цей час у європейських столицях думали, що швидкий крах української держави майже неминучий.
"Якщо це (ураження України) має відбутися, то найкраще, щоб це сталося швидко", – так оцінив ситуацію Олаф Шольц.
Захід злякався Путіна і не втручався. Україна втратила шанс на швидку перемогу
На Заході почули Путіна, який погрожував наслідками тих, хто захоче втрутитися. І довго пам'ятали його промову в перший день вторгнення.
"З перших днів війни головним пріоритетом Білого дому було не переступити російські "червоні лінії" і не спровокувати пряму конфронтацію між Москвою та НАТО – особливо ядерну”, – йдеться у статті.
Тому США та Європа місяцями не постачали Україні зброю – і забороняли бити територією Росії тим озброєнням, яке вже надали. На жаль, це була помилка. Однією з помилок Заходу.
На той час західне озброєння було б ефективнішим. А ось на другому році війни, коли приїхало багато західних систем, було вже запізно.
Росія збудувала оборону, мобілізувала сотні тисяч солдатів і перевела свою промисловість на військові рейки. Найкраще вікно можливостей для чіткої та швидкої перемоги України зникло,
Автор статті відвідав президента у Києві влітку 2022 року. Україна перемогла у битві за Київ, і це, на думку Зеленського, стало стратегічною військовою поразкою Путіна.
"Путін відкрив пащу, як пітон, і думав, що ми – просто ще один зайчик. Але ми не зайчик і виявилося, що він не може нас проковтнути – і насправді ризикує розірвати себе”, – цитує журналіст Зеленського.
А ще відкидання росіян від Києва надихнуло західних союзників на постачання артилерії. Водночас танки, бойові машини, бойові літаки чи системи ППО Patriot не можна було отримати – Захід все ще побоювався реакції Москви.
Через побоювання та ігнорування українських запитів на зброю Вашингтон фактично наклав червоні лінії сам на себе. Можливий ядерний удар паралізував Америку.
"Українці виборюють своє існування. Але Сполучені Штати мають особливе зобов'язання не допустити ядерної війни, яка б назавжди поклала край всьому життю на планеті Земля”, – пояснював один із чиновників Пентагону.
За його словами, інтереси США та України загальні на 85%. Але 15% "досить важливі".
Ми могли вийти до Азова, потрібно було лише 90 гаубиць: сміливий план Залужного, який не втілили в життя
Згідно з планом, ЗСУ мали просуватися до Азовського моря в Запорізькій області. Глибокий та широкий прорив допоміг би розірвати російський сухопутний міст у Криму. Тоді б росіяни втратили Крим – свій "найбільший приз у війні".
План виглядав зухвало, але реалістично: на той час втрати росіян були величезними, Москва залучала резервістів.
Кращого шансу завдати вирішального удару могло і не представитися. За підрахунками Залужного, для досягнення успіху Україні потрібно близько 90 додаткових гаубиць та достатня кількість боєприпасів, за словами його помічників. Це було великим проханням, але союзників це переконало.
Американці пояснили, що ЗСУ "ще не продемонстрували здібності до великих наступальних операцій". Вони сумнівалися, що наші Сили оборони зможуть координувати кілька бригад одразу та закликали обмежитися звільненням Херсона та Харківської області. Ці операції були більш скромними та простими. І не такими ризикованими для Заходу.
Залужний не погоджувався, вважаючи, що "ми маємо наступати там, де ми повинні, а не там, де ми можемо". Але для наступу на Запоріжжя потрібна була зброя, якої не було. І ЗСУ звільнили Херсон та Харківську область.
Репортаж зі звільненого Куп'янська: росіяни готувалися панувати вічно, а полонений білгородець не бачив нацистів
У Куп'янську Трофімов побачив порожню площу перед муніципалітетом. Росіяни збиралися господарювати там довго: завезли підручники, переоформляли паспорти, приймали заявки на субсидії. Втім, графіті на стінах зазначали, що українці боролися проти загарбників, сформувавши підпілля.
Російському полоненому з Білгорода важко відповісти, навіщо прийшов сюди з мечем. За його словами, він часто бував у Харкові, але нацистів у місті не бачив.
Блискавичний контрнаступ у Харківській області приголомшив Захід. Це була найуспішніша операція.
Але й вона не зламала ситуацію. Путін звернувся із відомою промовою, де сказав, що ядерні погрози – це не блеф.
Росіяни почали тікати з країни, бо військкомати розпочали набір. А Україна продовжила наступати, звільнивши Лиман на Донеччині, а потім Херсон.
Тим часом, Захід продовжив боятися. Знову.
Америка боялася, що Путін використовує ядерну зброю через поразку на фронті. І зволікала з військовою допомогою. Руку допомоги простягли, але пізно. Путін виграв час і втягнув Україну у внутрішню політику США
"До кінця листопада 2022 року український контрнаступ вичерпав себе. Масового поповнення артилерійських боєприпасів не було, а прохання Києва про надання західних танків та бойових машин продовжували залишатися без відповіді”, – констатує журналіст.
Люди Суровікіна не марнували час – вони копали окопи і зводили укріплення, які потім отримали назву лінії Суровікіна.
"Сталеву гору" техніки нам надали пізніше. Туди увійшли "Леопарди", "Абрамси", "Бредлі" - Але війна вже змінилася. Було пізно.
Україна втратила шанс через страхи Заходу. Контрнаступ 2023 року вже не був таким успішним, бо окупанти окопалися, підготувалися та зібрали більше людей.
Путін, балансуючи на межі ядерної зброї, виграв час. І втягнув Україну у внутрішню політику Сполучених Штатів, бо наша держава чекає на прийняття пакету допомоги. Знову.
